Навіщо будувати ті мости й,проходячи,безжально їх топтати ,навіщо вірити,навіщо довіряти,навіщо бути поруч …і кохати... ?
Навіщо будувати,коли ти добре знаєш,що доведеться руйнувати. Навіщо вихваляти, навіщо обіцяти, навіщо щось казати й почувати…Навіщо це робити, коли ти точно знаєш , що скоро ти захочеш це все вбити!!!
Навіщо прокладаєш стежку в серце, тихенько підкрадаєшся й захоплюєш його,коли ти хочеш не його лиш одного……….. Та вбити почуття - це біль,та ти цього не знаєш………
Т а пам’ятай, що міст не склеїш клеєм і не збереш докупи мовою своєю. Його потрібно пильнувати і більш за все оберігати, коли ти хочеш почувати й близьку людину поруч мати….. Старайся все в житті робити і почуття не загубити Через дрібниці у житі Тримай свій міст на висоті!!!!!!!! І знай, як розірвеш, то ти назад вже не складеш і почуття не повернеш! Ти може зразу й не збагнеш, що втраті тій не має меж Та без того, хто був поруч, а тепер не має – життя скінчиться, ВСЕ- його не має… не буде більше суму й радощів не буде. Не буде більше щастя і турбот не буде більш розваг й веселощів, що були лише наші не буде більше тих прощань й придуманих нами привітань… Не буде. Не буде більш нічого . Не буде більш нічого в світі, бо міст розпався ВСЕ………… КІНЕЦЬ… ДОРОСЛІ ДІТИ
